Буває інколи, як їду я тролейбусом,
Дивлюся на людей – якії ж гожії!
На очі концентрую погляд фокусом,
А звідти сяйво- зорять душі Божії!
Якії ж гарні очі- сірі, карії,
Зелені,чорні сині, фіолетові!
В них закарбовані теємнії сценарії,
І ребуси, щоб вкрасти сон поетові…
Красу цю має той, де шлях з родзинкою,
Життя навчає, кістки переламує,
Пташине серце жаркою вуглинкою,
І сонце щастя дуже рідко балує.
Їм хист стираючі, руйнуючі відносини,
Напевне, все не склалось, як хотілося,
Прості і щирі вам на перепросини…
А ви це бачили? Чи це мені наснилося?
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Ksenia Samohleb