[i]І[/i]
Що не божевільний, то оратор.
Славою дурною гай шумить.
Зеля – цезар! Пуцька – імператор!
І серйозно це уже смішить.
Пуцька Україною лякає,
Бацька «перетрахує» усіх,
кінчиком акорди ударяє
Зеля на піано для своїх.
Ясно, їм не вистачає Ина,
за якого ратує Китай.
Ну, а чим же гірша Україна,
у якій нуворишів – за край?
[i]ІІ[/i]
Що не злодій, то бажає раю
разом із Росією, либонь,
тою, що на себе викликає
у Європі де-не-де вогонь.
Ну, звичайно, є ще ідіоти,
(звісно, що купується Іван)
та й кюре Андорри вже не проти,
з ним на пару нюхати кальян.
І Анжела (діва есесеру) –
примадонна партії ще та.
Нині сущі юні піонери –
лицарі і зірки, і хреста.
Слуху ця ідилія не ріже.
Де Кощій, там і його Яга.
І на Лугандонії нудьга,
бреше й убиває... ради їжі...
І тому усе ніяке «іже
з ними» у диявола слуга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: I.Teрен