Гадала, що попала в казку я.
Роль вибрала собі цілком охоче.
Із уст твоє не сходило ім’я,
Ночам були зірками твої очі.
Я тішилась тобою, мов дитя
Забавкою, яку подарували.
Покрився цвітом лан мого життя.
Над ним птахи, метелики літали.
Гадала, що сугестія це, гра.
Із неї вийти – як помити руки.
Води на серце влити із цебра –
Не лишиться ні радості, ні муки.
Та лиш на дії зважилась ці, в дріж
Пішла душа, і так їй стало мрячно.
Любов застрягла в ній, неначе ніж.
Болить, кровить і витягнути лячно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)