Де во́ди рік Дніпра і Бугу
та мо́ря чиста бірюза
через віки пливе фелюга,
Буян міфічний – Березань.
Ще Борисфеном називали
той клаптик суші в давнину.
Через шторми в десяток балів
свою несе він таїну…
На острові останню зиму
провів славетний Святослав
і ореол його незримо
повис поміж Дніпра заплав…
Вплетуть у плескіт хвилі струни
бандури думи козаків,
а вікінгів германські руни
занурять в глибину віків…
Сармати, скіфи, турки, греки,
русини там лишили слід.
По черепках мілетських глеків
пройшов останнім шляхом Шмідт…
Музей історії, не острів,
і хвиль безкрая бірюза –
жалкує навіть Каліостро,
що не відвідав Березань!
15.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Олександр Мачула