***
Дивись на переправу, на ріку.
Дошки порепані, іржа… – дорога!
До тебе тут ступали на віку.
Готова йти? Попереду – нікого.
Здригнувся міст під важкістю стопи.
Його старечі ребра аж прогнулись.
Цю простоту хтось потом окропив –
село стоїть – із двох статечних вулиць.
Дивись на переправу, на ріку,
яка у власній ванні гріє спину…
Твої сліди – пожива для піску.
Ріка тече, не знаючи спочину.
07.07.2020
Фото авторки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Надія Позняк