Знімати спотворені маски
Щоб ніч сон дарувала.
На ранок лишивши підказки
Де місяць під боком лежала.
Кинжалом загостреним в ребрах...
Книжкою життя горіти
Сторінки у попіл кидаючи, треба
Хапатись за крила, щоб жити.
Хапатись за горло, щоб знати
Як тиснуть обійми лукаві
Чекати спасіння й росплати
А потім випита ранок мов каву.
Чекаючи нові дороги та стежки
Які не легко долати самому
Знімати спотворені маски
Ступаючи в пастку, живому...
2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Tit Yuriy