Ось, золота ця середина,
Коли не жарить, не пече –
Блаженна мить, неповторима,
Де сонце ніжить так лице.
Воно і ніжить, і голубить,
Милує око і твій зір,
Воно своє ще надолужить
І прожене журбу, повір.
Не буде злив, не буде грому
І темних хмарок в небесах,
Та й в ранках липово-медових
Пропаде сум в твоїх очах.
На те ж-бо літо, щоб зігріти,
Обдарувати всіх теплом,
Щоб ми могли життю радіти
І пити каву за столом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Ольга Калина