Кружляють в голові думок обривки,
Коли вночі дзвінка і сонна тиша.
Мов недозрілі у саду оливки,
А вже притягують єством з узвишшя.
Вслухаєшся у те послання Боже -
Зі світлом знов лягає на папері.
Хай не Прокруст йому застеле ложе,
Без штампів, звісно, як в небесній сфері.
Рядки народжуються, ніби діти.
Втрачаєш сили, все ж плекаєш образ.
Радієш тим новим плодам просвіти,
І віршів вимальовується обрис.
(Обрис- в значенні "зміст").
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)