Я ніч тобі…
Брунатні кольори
черкають листя і - ніхто нікому.
…вони іще не вийшли із трави,
пухнасті й мовчазні
адепти грому.
Ще не лягли
на матрицю садів
важкі, солодкі прянощі анісу.
Не розп’яли на сотні голосів
цю абсолютну,
перманентну тишу.
Бреди собі
без полум’я, без свіч,
на чорний килим рятівної рути.
Я ніч тобі, збентежений, я – ніч…
І буде все,
так, як і має бути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: гостя