НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

                         Теплої  червневої  пори  нас  трьох  було  запрошено  на  День  народження  до  Сергія.  Це  було  не  очікувано,  але  дуже  приємно,  бо  в  минулі  роки  ми  тільки  усно  вітали  його  зі  святом.  
                           Зранку  ми  пішли  в  магазин  по  подарунок.  Вибрали  найкращий  конструктор,  адже    від  трьох  гостей  подарунок.  В  обідній  час  гарно  вбрані,  як  дорослі,  ми  пішли  на  День  народження.  
                           На  порозі  нас  зустрів  іменинник  ми  його  потягали  за  вуха,  вручили  дарунок  і  пішли  в  дитячу  кімнату.  Там  було  повно  дітей:  Сергій  з  дівчатами  (сестрами  Олею  та  Наташою)  їхні  родичі  з  Черкас  Марина  і  Женька,  Сергій  малий,  Наташка  мала,  Глобинці...  Роздивлялися  іграшки,  грали  в  «Мамо,  мамо,  нитки  рвуться»,  розглядали  подарунки.  
                               Нас  покликали  за  стіл  і  розсадили  по  місцях.  Усім  насипали  по  мисці  борщу,  якого  я  в  той  час  терпіти  не  могла.  І  зі  словами,  «Поки  не  з’їсте  борщ,  нічого  добренького  не  дамо»,  Тьотя  Таня  залишила  нас  в  кімнаті.  Ну  воно  й  зрозуміло,  рідка  страва  в  обідню  пору  -  як  закон,  тим  більше  для  малих  дітей,  але  ж  не  тоді,  коли  я  чекала  добреників.  Ми  пили  сітро,  щоразу  цокаючись  склянками,  всі  їли  першу  страву,  а  я  бовтала  ложкою  в  повній  мисці  борщу  і  їсти  його  не  збиралася.  Далі  тьотя  Таня  почала  заносити  салат  з  капусти,  холодець,  котлети,  качку  начинену  гречаною  кашею,  все  було  ароматне  та  апетитне,  всі  після  з’їденого  борщу  діставали  смаколики,  а  я  так  само  перемішувала  борщ  в  мисці,  бо  дослухалася  до  сказаного  і  нез"ївши  борщу  іменинні  страви  сприймала  тільки  на  нюх.
                           Коли  всі  наїлися,  а  я  поколотила  наїдок,  то  побігли  гратися  надвір.    Хлопці  грали  в  настільний  футбол,  ми  з  дівчатами  готували  делікатеси    біля  купи  піску,  потім  всі  побігли  в  яр,  звідти  на  вигін.    І  розійшлися  додому.  Я  вже  встигла  передягтися  в  старий  одяг,  аж  тут  прийшов  іменинник  кликати  їсти  солодке.  
                           Так  як  і  першого  разу  ми  передяглися  в  нове  і  пішли  святкувати,  хоч  вже  без  подарунку  але  з  надією,  що  борщем  вже  мене  частувати  не  будуть.  Ми  знову  сіли  на  свої  місця  куштували  налисники  з  сиром,  з  маком,  пташине  молоко,  заливний  кисіль,  горішки,  трубочки  та  смачний  торт  зі  згущеним  молоком.  Ми  знову  вітали  іменинника,  їли  смакоту,  запивали  клубничним  компотом  і  святкували,  як  дорослі.      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч