Ми схожі. Це не гіпотеза. Це аксіома.
І хай кажуть, що різні в нас хромосоми,
А ти вуха закрий і пошли їх до чорта.
Померли їх мрії, думки їх пекельно чорні.
Ми схожі, як близнюки, як атоми.
Коли ти десь там сумуватимеш, я ж помиратиму.
Ніжність – наша довічна карма, її посилаємо бумерангами.
Її вдихаємо і видихаємо, нею лікуємо рани напівзатягнуті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Sin el mar