Життя таке - що глип й нема,
відкрились двері і закрились,
востаннє опаливши крила,
що підіймали дух зі дна.
Що надихали: далі-далі
летіти, бігти, просто йти...
Зосталися одні листи,
як озолочені скрижалі.
На них - любов, у них - політ,
у них - всевольна віра в добре.
Шкода, бо залишилось в торбі
таких ще вартних, світлих літ!
О, як шкода, о, як пече!
Не віриться, що вже немає...
Та небо небосил безкрає,
а тільки схилене плече.
Життя таке - що мить і все.
І, попри всі надії й плани,
лиш пам'ять, пам'ять не розтане,
нам світлий обрис донесе.
4.07.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Леся Геник