Зараз вжалю, вибач, я не люблю людей.
На безпеку з вами годі чекати всім.
Не було інакше ще, не було ніде...
Ти не бійся, тільки вжалю, цілком не з'їм.
Не кричи, бо слів до тями я не візьму́,
А руками рухай більше, дражни мене...
Я ображу тебе, людино, тебе саму,
І втечу, мене ніколи не доженеш...
Я помщусь тобі за все, що зазнало зла
Від руки твоєї, хижих твоїх думок...
У мені себе самого хоч раз впізнай,
Жало й я тоді ховатиму під замок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Анна Шульке