***
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.
***
Знаємо, що коїться:
пандемія множиться
майже до межі тієї,
поки у фармакопеї
бариші освоються.
***
А у нашій темені
глитаї упевнені.
І хоча надій немає,
майже кожен довіряє
окаянній зелені.
***
Гавкало, кувікало,
здибало, що їхало...
по дорозі у Європу
упіймали гепу й допу,
а були канікули.
***
Бацька кудкудакає,
уряд «перетрахує»...
а у Пуцьки – перемир’я...
у орла линяє пір’я –
бімбою помахує.
***
Пу лякає націю,
Зе – свою парафію,
ну, а Ме і Ко° готує
до нового сабантую
всесоюзну мафію.
***
Ідемо пустелею
за Мойсеєм-Зелею.
Каже Настя, – [i]як удасться[/i]...
Та буває, що – на щастя,
бути пустомелею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: I.Teрен