Одягну сорочку білу,
З льону аж додолу,
Боса встану на стежину,
Що біжить із дому,
Цілували стопи роси,
Де сікло каміння,
Розпустила довгі коси,
Шлях мій до спасіння.
Річка берег омиває,
Манить в бурні води,
Серце ніжне клич приймає,
Чує шепіт, мов би,
Весь поділ прилип до тіла,
Став напівпрозорий,
Помолилась, як уміла,
Аж почули гори.
Сльози крапали поволі,
Біль пішов з потоком,
А на знак важкої долі,
Птах злетів високо,
Хустку вкрала глибина,
А віночок хвилі,
Скелі пишуть імена,
Та стоять безсилі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Galkka2