no remorse

всі  ми  знаємо,  що  нас  чекає
в  кінці  життя:  домовина,  хробак  і  тлінь.
а  може,  небесні  ворота:  новенькі,
перламутрово-срібні,  аж  сліпнуть  очі?
ти  стоїш  перед  ними  три  дні  й  три  ночі
навколішках,  намагаючися  згадати
бодай  якусь  молитву.  не  можеш?  ну,  вірша.
не  можеш  і  вірша?  то  йди  ж  ти,  пранцювате,
до  пекла.  то  вже  грішна  дурна  твоя  душа!
все  втрачено.  стривайте!  ще,  я  чула,
десь  є  чистилище.  ну,  спробуй  ще  й  туди.  
я  напишу  тобі  на  лобі:  "мамула-не-хамула"  –
це  допоможе;  ще  друзів  десяток  знайди,
з  собою  туди  приведи.

увіходиш  до  чистилища,  схрестивши  пальці.
тут,  як  в  великому  місті:  тиснява,
конкуренція  і  штовханина.
тут  тобі  зразу  ж  якась  баба  ніна
бажає  здоров'я  та  успіхів,
і  жіночого  щастя  на  смальці.

ви  роззираєтеся,  як  вам  тут  влаштуватися.
вічність  –  це  дуже,  дуже,  надзвичайно  і  дуже  довго.
люди  з  собачими  головами  кличуть  до  них  приєднатися,
щоб  разом  шукати  якийсь  спасенний  нектар  поезії.

не  провалися,  не  увійди  в  спокусу,
не  страть  своєї  –  вона  лиш  одна  –  надії.
ти  не  стратила?  ти  надзвичайна,  мудра  душа,  молодець.
вічність  готує  тобі  не  1000,  а  безліч  хитрих  випробувань;
одного  разу  ти  схибиш,  щоб  каятися  в  пеклі.

але  можна  й  не  каятися.  думаю,  ти  це  знала.
провина  по-християнському  –  контраверсійна  річ.
єретиків  палили,  й  вони  потрапляли  до  пекла,
а  ти  вже  стоїш  на  колінах,  напевно,  четверту  ніч!
що  ти  ще  можеш  зробити?  можна  жебракувати,
можна  роздати  гідність  вбогим  базарного  дня,  –
можна  навіть  лизати  папські  чи  хамські  п'яти,
все  одно  гарантій  немає,  все  на  світі  –  обман  і  брехня.

світ  встановлено  з  нахилом.  хто  не  вірить  –  котиться  вниз;
але  котиться  й  той,  хто  вірить,  як  публіці  вірить  клоун.
дурню,  покайся  –  бог  почує  твою  колядку,
не  дасть  тобі  впасти  в  калюжу  лицемірних  диявольських  сліз.

людям  дано  інстинкти,  щоб  було  їх  за  що  карати.
сатана  вже  чекає  на  тебе:  бородатий,  з  собачим  хвостом,
він  усміхається  криво:  "хто  вірить  в  такі  казочки,
той  заслужив  на  спалення  і  на  землі,  і  в  пеклі"

no  remorse,  motörhead

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Alisson