Я пробачила тобі усі обра́зи,
Я пробачила нена́висне безсоння.
Вже нема запеклої відрази,
Перестав тремтіти нерв на скроні.
Від кохання до розлук – всього лиш кроки,
Від розлуки до кохання – ціла вічність…
І поглинуть в зморшках сиві роки
Ту зароджену між нами недорічність.
Час-суддя перегорне зухвало
Нашого розлучення причини
І спитає: «Ти за що кохала
Цього безталанного мужчину?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Тетяна Мошковська