Пересипаю пісок з долоньки в долоньку,
спостерігаючи кожну жовтеньку крихту.
Вечір п'янить морською свіжістю,
заколисує своєю привабливістю.
Сонечко тільки сідає,
небо ще світле,
але птахи вже замовкли бідолахи.
Складна хім реакція пройшла,
переплавила в золото Містерію Дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Svitlana_Belyakova