Чомусь завжди чекати дуже тяжко…
В чеканні час повільно так сплива,
А на душі завжди тривожно й страшно, –
Той зрозуміє, хто хоч раз чекав.
Я так чекаю слів твоїх правдивих,
Якби ти знав, якби ти зрозумів…
Не хочу виправдань, які, можливо,
Для тебе є найважливіші з слів.
Як сходу сонця, вісточку чекаю,
Лише б не стихла сутність слів твоїх,
І написала я про це, бо знаю, –
Надії марні й помисли мої!
А як же шкода…швидко час спливає,
Між нами лиш поезії рядки…
Сумний самотній вечір обіцяє
Мелодію кохання в тихі сни.
12.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Martsin Slavo