агов, маленька! зараз ти прокинешся,
й я доповім тобі про свою біду.
це страшне: відчуваю, засидівся тут з тобою.
це важко навіть сказати: сьогодні я звідси йду.
моє ремесло: ловити велику хвилю.
розумієш? заради цього я готовий на все.
я пройшов, як то кажуть, останню милю
в чужих черевиках цим диким шосе,
що петляє, виснажує, і не веде нікуди.
ти могла здогадатися, чому я на це пішов:
щоб і ти, й навіть ці всі тупі й безнадійні люди
бачили й знали, і чули, як промовляє любов.
ой, яка ж ти гарненька, і мудра, і дуже добра!
й не зробила нічого поганого. та є ще такі місця,
які я повинен відвідати. не бійся, моя хоробра:
світ ловитиме знов, та не зловить мене, молодця.
ти не повинна мене ненавидіти. будь ласка:
твоє милосердне ставлення – це найкраще
зі всього, що я коли-небудь мав.
все коли-небудь закінчується. скінчилася й наша казка.
можливо, я винен лиш в тому, що романсів тобі не співав.
а тепер моя пісня така: йти своїм власним шляхом,
де лиш сонце, і вітер, і дощ, і блискавка ненароком.
вони мене люблять, не вб'ють. –
ну, а ти, що цікавим оком
постійно, постійно цілишся, мов якийсь бойовий астроном?
ти цінуєш мене, як золото. мабуть, я божевільний,
що розумієш мене то правильно, то навпаки.
моя золота, не божеволій! твій гумор – якийсь могильний,
та я радо прийняв би смерть від твоєї руки.
ти знаєш, я дуже старався. я старався лишитися тут,
а тепер я повинен спробувати рухатися, йти далі.
ці голоси вже замучили: лунають з усіх усюд,
вимогливі, наполегливі, налякані й недосконалі.
є речі, яких ви не можете бачити, люба.
щось там таки відбувається, я мушу це з'ясувати.
потім я повернуся, й поставлю питання руба:
чи прийнятне таке пояснення, чи, як кажете, дивакувате
down the line, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2020
автор: Alisson