Час-меломан крутить вічну шарманку --
Неблагозвучно хриплять голоси.
Вітер за вітром ганяються зранку,
Ніби розлючені бійкою пси.
З жаху дерева згинаються луком,
Та не у всіх є той хист до гнуття.
В кого нема його -- падають з грюком,
Так і не змігши зігнути хребта...
Дощ як вперіще в обличчя із градом --
Очі закриєш, сховаєш лице. . .
І поводир твій щось в тебе вже краде,
Знає -- нічого не буде за це. . .
Зливи потужні знущаються зранку,
Трощуть вітри навіть справні тини. . .
Де відшукати таку колисанку
Щоб повщухали, нарешті, вони? ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Mikl47