Їхов я до Тернопо́лє
Щось там купувати,
Лишень виїхов з подвірє
Почєв шляхувати.
Словами не перекажеш,
То траба відчути,
Се тобі не карманадлі
Навіть не андрути.
На андрутах є ямки,
На дорозі - ями,
Такі са́мі квадратові
З рівними краями.
Круглі є, глібокі, довгі,
Дрібонькі, великі,
Скачут по них машини́,
Як ті кози дикі.
Зліва вправо, зправа вліво
Бідні ті опони,
Радия в авті не чути,
Лиш твої прокльони.
На дорозі дивишсє
Не за машина́ми,
Вочи вивалив й шукаєш
Чергової ями.
Як би ти не виґаплєвсє,
Як не щурив вочи,
Твоє авто всьо равно
В якусь яму вскочи.
Муфта пахне, гальма виют,
Підвіска співає -
Се укра́їнский шофе́р
Дорогу долає.
Чи в когось мозґів нема,
Асфальту, щебнє?
Що ми по тих "автобанах"
Їздимо щоднє.
27.06.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Олекса Терен