У змученому серці ще є сила,
Хоча не та вже і не ті літа.
Ще можу називати когось «милий»,
Але в душі – мелодія не та.
Ще тліє попіл втрачених ілюзій
І ще горить в очах миттєвий жар,
Та поруч вже нема надійних друзів.
За спиною – лиш спогадів тягар.
Надія й сподівання ще тримають.
І до минулого не буде вороття!
А щастя більшого, мабуть-таки, немає,
Як відчувати смак свого життя!
https://www.youtube.com/watch?v=ei7UTJKPKwU
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Тетяна Мошковська