Люблю миттєвості, що як в горнятку мак.
У них життя щоденного картини.
Й час не летить – тополі пухом плине,
Тобі лишивши незабутній смак.
Люблю ту мить, як день дарує світло,
Вітраж малює промінь на вікні.
Люблю, як день всміхається мені
Й небес глибини сяють понад світом.
Люблю, як хтось малює пензлем весни,
У паростки вдихаючи життя,
І квітка тягнеться до сонця, мов дитя,
І лебеді вертаються на плесо.
Люблю садів замріяних плетіння
У веселковості весняних кольорів
І хор пташиний в вербах угорі,
І лугу в травах зрошене цвітіння.
Люблю, як в радості оселя ожива,
Люблю цю мить єством оберігати.
То найрідніші повертаються до хати
Й любов’ю пахнуть мовлені слова.
Нехитрих вподобань і відгук, і відбиток
Люблю знаходити в спорідненій душі.
Люблю, як світ вливається в вірші…
…Понад усе в житті люблю любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: Людмила Пономаренко