Ох, скільки раз в житті казав "люблю",
А скільки я ще буду говорити.
Бо я в душі те слово бережу
Надійно, вірте, поки буду жити.
"Люблю, люблю! " - Казав я мамі і не раз,
А вже потому дівчині, дружині.
Й слова були ці милі на запас
І є вони всі лагідні й до нині.
"Люблю, люблю!.. " В душі горять,
Немов та зірка серед хмарок неба.
До внуків вже слова летять,
Бо їм любові й дідової треба.
А для правнуків, то самі вершки,
Що так таїлись в серці, як нектари…
Від радості, аж сльози потекли,
За те багатство, за ті Божі дари.
Тому поки я на землі живу,
Слово "люблю" для мене найдорожче.
Його на вітер, знайте, не пущу,
Воно для мого серця найсолодше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Дашавський поет