Новий день розбудовує міст
На надійному цоколі літа.
Що ж дощі? То кадриль, а то твіст,
То сім сорок – на вимогу свити.
Потемнів весь накладений грим,
І ніяк не розкупчаться скелі.
Як Горинич, з них виплигне грім,
Поки сонце плете джереґелі.
Поспішай же, світило: поміст
Небезпечно лишати надовго,
Бо для грому він просто каприз,
А для тебе завжди буде домом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Valentyna_S