Гріє душу село і чарують прозорі світанки,
Б'є ключем джерело, загубились у травах десь ранки.
П'ють холодну росу, чебреці і медунки у полі,
Не забути красу, що дарує життя нашій долі.
Приспів:
Моє село - найкраще в цілім світі,
Квітує навесні і пахне в літі.
Моє село зі щедрими хлібами,
А ще із солов'їними піснями...
Розквітають в житах, візерунками маки й волошки,
Хоч минають літа, та не в'януть, не в'януть ромашки.
Линуть співи птахів і луною торкаються неба,
Там де клин журавлів, де лишилась самотньою верба.
Повертаюсь туди де прибралася мальвами хата,
Дозрівають плоди, будуть ніжно їх руки збирати.
Білим цвітом жасмін, навесні журавля пригортає,
А минулого дзвін, мене в рідне завжди повертає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)