На вимикач уже хотіла натиснути
І перекрити тік коханню у душі.
Та в очі глянула твої – пахкі андрути,
Змій зваби миттю випхав голову з кущів.
Згасити в собі твоє світло не посміла.
Допоки має силу, світить хай мені.
Гуляє простором душі моєї, тіла,
На флешку пам'яті записує пісні.
Андрути - діалект галицький, вафлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)