Не летять із далечі привіти,
а життя виходить на пряму.
Нам би дочалапати до літа,
пережити до весни зиму.
Облетіти думкою по колу
неозорі луки та гаї
і не запізнитися у школу,
де чекає усмішка її.
Та уже не запитаю, – [i]хто ти? [/i]
І чому лишилися чужі?
І навіщо пожовтіле фото
бережу у пам'яті душі?
Мрії розбиваються об ґрати,
за якими темрява ночей
на віки роз’єднує людей...
А мені би ще дійти до парти
і навіки на льоту піймати
сяєво у погляді очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: I.Teрен