По колу…

По  колу,  по  колу,  по  колу...
Цих  кіл  безкінечне  число.
Знов  душечку  змучену  й  кволу
у  межі  до  кіл  завело.

І  як  опиратись  -  не  знати:
вертітись  немає  вже  сил.
Казали,  надія  крилата,
а  то  вже  й  надія  без  крил.

О,  янголе  мій,  озовися!
Чи  може  й  тобі  поміж  кіл
весь  всевіт  уже  закрутивився,
й  усе,  що  ведеться  довкіл?

Утримай  розгублену  душу
між  цих  крутежів  гомінких.
Я  мушу,  я  мушу,  я  мушу!...
Толочать  настирні  думки.

Допоки  терпіння  по  колу
терзає  безжально  усе
цю  душечку  бідну  і  кволу,
що  пригорщу  світла  несе.

15.06.20  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Леся Геник