Мчить, прудкий, раптовий, мов орлан,
вільний, як угіддя чабанів.
Лиш його імення прогорлань:
тут як тут постане Чом Би Й Ні.
В мить, коли ти в сумнівах-круках,
із самим собою у борні,
й мить сама – непевна і крихка, –
вже спішить на поміч: Чом Би Й Ні.
В час, добряче зрошений плачем,
в дні нудні, сіренькі і чумні
він прийде, підставивши плече, –
варто з губ зронити: "Чом Би Й Ні!"
Варто вперто рухатись вперед,
щоб за тебе він не червонів.
З неба, з колісниць, возів, карет
радо блима оком Чом Би Й Ні.
А коли рутину, мов міхи,
знов розтягне мозок-баяніст, –
дуне вітрюганисько лихий,
хтозна-де завіє Чом Би Й Ні.
З ним же – безтурботний твій талан.
Тож уклін йому низький до ніг.
Вір у нього й матимеш талант.
Лиш частіше згадуй... Чом Би Й Ні?
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Олександр Обрій