За хвилею хвиля, то па́діл, то гребінь,
і пусто на милі округ.
В пучину безсило і знову до неба
злітає життя мого струг…
Шторми, урагани, цунамі і шквали
чатують його на шляху.
Вітрила не раз і не два шматували
вони в лютовій і пургу.
Та лише долине мелодія скрипки,
за нею озветься кларнет –
упевнено знову мілини і рифи
долає вже справжній корвет!
14.06.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Олександр Мачула