Душу сповило

Зачаровуюся  і  дихаю  блакиттю
Та  милуюся  красою...  Душу  сповило.
Розмовляє  гай...  Шепче  змовно  верховіття
І  здавалося  мені,  наче  небо  попливло.

На  душі  безсилля  плодить  та  біль  помітив...
Скільки  вроди,  "  ласки"  в  червні  літа  я  знайшов.
Враження  калічать  роки,  а  люди  -  квіти.
Круговерть  життя.  Влади  -    невдячні  розмови.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Маг Грінчук