Я відпускаю птахом в небо
Свої думки,
Вони повернуться до мене
В слова, рядки.
Нехай поринуть в синій простір,
В широкий світ,
Де мрії обіймають ранок,
Де є політ.
Можливо те, що у віршах - рядки протесту,
Межа для відступу в житті, німого жесту,
Шукати істину в вині немає сенсу,
В химери тіло зодягли - омана цензу.
Хай навесні розтане сніг
В чисті струмочки,
Нам доля напряде з ниток
Щастя жмуточки.
Минуть ті дні, коли в думках
Лиш пустота,
Душа воскресне, заговорить німота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Валерія19