– Ось бачиш, донечко, на дворі тепле літо!
Так непомітно пролетіли три пори.
Дотла зів'яли, відцвіли осінні квіти.
Кудись завіялись уїдливі вітри.
Умить розсіялись бузкові аромати
І зникли в просторі останні дні весни.
А ти уранці вийшла вперше зустрічати
Свою кровиночку з небесної тропи.
В тривожних думах поспішала за тобою.
А то до Бога раптом линула в мольбі.
Якби твій біль могла притишити сльозою.
Якби могла його від тебе відвести.
І ось ти - мама! Нишком спить твоя перлинка.
А ти й на мить не зімкнеш зморених очей.
В небесних далях спалахнула срібна зірка
Пославши промінь в тиху темряву ночей.
Зустрівши щойно материнську, вічну долю,
Своє дівчатко поведеш крізь сивий час.
Сумісний шлях нехай хизується любов'ю,
А Божі янголи піклуються за вас.
А я ітиму з вами поруч, поки в змозі.
За вас молитимусь щоночі і щодня.
Нехай щастить вам, рідні ластівки, в дорозі!
Нехай зростає ніжна крихітка твоя.
10. 06. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2020
автор: laura1