закриваю очі знову на твій біль
бо не хочу з серця вибух діамантів
із реальності нестримна заметіль
посміхаєшся невпевнено, не жарти?
ні не жарти, ми такі, які лиш є
ми нарешті відкриваємо всі карти
час з сумління не спинився і стає
вже по справжньому так холодно і страшно...
нам з цим жити, що ми різні і чужі
де ті зниклі усміхнені близькі люди?
їм набридли лицемірства спориші,
от чи тільки не запізно буде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Квітка))