Перед дзеркалом дружина,
Себе вихваляла.
Все вертілась, мов пружина,
Наче їй найняло.
Запитала в чоловіка:
" Чи я тобі люба?"
Якби знав, що так до віку,
Можна врізать дуба!
Васю, ти таке морозиш,
Нащо ж одружився?
Мене зрозуму ти зводиш,
Чи ти знов напився?
Все життя з тобою п'яний,
Тільки чую й чую.
Як прийде чужий коханий,
В курнику ночую.
Всю зарплату забираєш,
Обдерла до нитки.
Наче килим вибиваєш
І немає свідків...
Що ти Васю, що ти любий!
Не кажи такого.
Бо недовго і до згуби,
Уб'є твоє слово.
За усі роки не вбило
Й тепер не дістане.
Щастя ти моє розбила,
Неначе екрана...
А тепер мене питаєш,
Чи ти мені люба?
Люба, як ти засинаєш
І притулиш губу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)