І небеса тепер заграли туш.
Але таке нерадісне вітання,
Бо ви пішли - Маестро наших душ,
Залишивши усі земні страждання.
Благословивши людство у пітьмі,
Залили світлом стомлені серця.
Але пішли. І ми тепер самі,
Бо втратили великого митця.
Я ваш слухач, що в розпачі тепер,
Схиляю низько голову в спокуті,
Бо ви пішли. Та світ Ваш не помер
І тіні предків будуть не забуті.
Все стихло так, хоч з хвіртки не виходь,
Бо іноді стежки не перехресні.
Та Вас тепер вітає сам Господь
І рукоплещуть Ангели небесні
Заплачуть скрипки - сполохнуть лелек.
Із хмар десь Соломія* заспіває.
І навіть вітер, на гіллі смерек,
Безсмертної "Царівни" нам заграє.
* Соломія Крушельницька - оперна співачка, яка побачила талант Мирослава , коли йому було ще 6 років.
Крушельницька - була сестрою бабці Маестро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Лада Квіткова