Доки світ в тумані дріматиме,
Крізь морок ранковий й найтемнішу вуаль
Голос скрипки звідусіль долинатиме,
Розсіявши долі тривоги і жаль.
Доки світ в тумані дріматиме,
Звуки скрипки зіллються з промінням в океани краси,
А вічність в мить цю чарівну єднатиме
Вчора, сьогодні й майбутні часи.
Та лиш світ того не знатиме,
Що минуле й майбутнє з’єдналося в сні.
Він лиш тихо, спокійно дріматиме,
Підкорившись безвладно світлу й красі.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Вікторія Воля