Ранок сірів…. Розпочинався бриз…
Змовкати починали солов’ї.
Вони були готові до реприз,
Бо голоси здавались не свої…
Посеред ставу кидались карпи,
Рибалка смачно плюнув на живця…
На лузі коні ще у сні хропли,
Лиш кобилиця ждала жеребця.
Враз перший промінь вдарив поміж хмар,
І схід червоно запалав нараз…
Туман побіг, немов якийсь казкар,
І засіяли роси, як алмаз…
І раптом все неначе ожило,
Злетіли мрії в сині небеса.
Життя сухеньким мохом поросло,
Та все ж життя – це є земна краса…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Віталій Назарук