Укрий мене, та ніжніше. Я застудила волосся.
Надірвала шовковий голос, ниючи на зорі.
Оживала. Любила. Гасла від злості.
Мала нерви у кожному пазурі.
Я пишу не про тебе. Аби щось писати…
Я давно всі слова заховала за грати.
І купила ножа. І лакея звільнила.
Металева душа, ніби вийшла з війни я.
І що більше закреслю, суворіше гляну,-
То рівніша дорога, ні ями , ні плями.
За подовжений вік,
за надірваний шовк –
Не спасибі. Не звик.
Одягнувся. Пішов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87872
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.08.2008
автор: Малігон Анна