Ні! Я вчинити так не можу,
Хоч дуже боляче мені…
Щоб розтоптати квітку гожу,
Яка цвіте в душі моїй.
Я хочу з вуст нектари пити,
Тонути у її очах.
Без них немає сенсу жити,
Бо я тоді безкрилий птах.
Часами хочеться кричати
І вити вовком по ночах.
Я маю все життя страждати,
Щоб не втопитись у очах.
Торкатись прагну рук жіночих,
Щоб забурлила в жилах кров.
Прокинувшись посеред ночі,
Віддати всю свою любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Віталій Назарук