Пишно розпушивши шевелюру,
святістю осяявши бігборди,
в мери пнеться усмішка з велюру*,
чесність випромінюючи з морди.
Праведним серпанком оповита,
в прагненні до дір затерті пельки
в Києві й країні оновити,
з кожного чатує закапелку.
Морда ця – і чиста, і старанна,
(рот з брехнею справ не мав ніколи!)
Як не як – обличчя ресторана –
чемна морда Тищенка Миколи.
Не якесь цабе, пихате й горде.
Мудрі, стратегічні, світлі очі.
Серед лихоліття із бігборда
Тищенко Микола мироточить.
Критикам лице нема чим крити –
хоч бери й тули його до рани!
В мери йде, прозорий і відкритий,
Тищенко, – мов двері ресторану.
© Сашко Обрій. Поезія
* відсилка до скандалу з рестораном Миколи Тищенка "Велюр", який чи не єдиний в Україні працював, усупереч загальному карантину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Олександр Обрій