Тони тиші
мліли монотонної.
Проганяли втому до вікна.
Літо соковите
билось громами
Випадало.
Квітла бузина.
Вітер у волоссі
рвався нервами.
Напинала спину
як струну.
Говорила-дихала
перервами,
в німоту
затихла голосну…
І моя тривалість
стала стримана,
і твоя межа -
одним одна.
Межи неба
душу мою виманив.
Облітала
біла
бузина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Окрилена