Давно ми розкусили москаля,
Ним "обдаровані" і муками, й смертями…
О,скільки ж пам’ятає ця земля,
Та чи прийшли усі ми вже до тями,
Що з ним одним народом не були
Ми генетично й історично різні!
Хіба не він Батурин запалив,
Улаштувавши різанину грізну?
"По-братськи" УНР ізгвалтував,
Згадаймо Крути, Муравйова військо…
Десятки літ радянський прес тривав,
Вичавлюючи наше, українське.
Донбас іще смакує ту любов
І поступово у обіймах… гине…
Тож про «братерство» досить вже розмов –
Москаль копає нам усім могилу…
Невже погодимося заживо туди,
Коли іще зоря нам наша сяє,
Коли ми здатні сіять і родить
Веселооких діточок русявих?!
31.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Ганна Верес