Схилився ранок в роздумах при вході,
Перед дверима сотень доль й життів,
Щоб об’єднати їх у вічнім хороводі,
Звільнивши від омани відчуттів.
Прокинсь людино, заблукана, далека
Від ніжності, легкості, краси,
Посміхнись, хай мрія злетить,неначе лелека
І розіллються довкола світла голоси
Не бійся поглядом торкнутися неба,
Нехай в душу загляне синьоока блакить,
Відкинь поспіх , бо найбільша в світі потреба –
Відчути як сенсом наповниться мить.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Вікторія Воля