Поет  без  імені...

Поет  без  імені  й  визнань
Писав  комусь  своє  зізнання,
Сказати  те,що  наболіло
Боявся  він,але  хотілось.

Подумає  хтось,що  божевільний
Кому  й  навіщо  це  потрібно?
На  зло  собі,а  може  й  комусь
Писати  так  щоб  не  забулось!

Чудово  знаєш,кому  він  пише
Принаймні  так,він  буде  ближче,
Відчує  твій  погляд  на  цих  словах
Прийде  тепло  і  зникне  страх.

Сміятись  будеш  мабуть  з  нього
Такий  наївний  ну  *чесне  слово*,
Забуть  сказала,все  минуло
Як  бачиш  сам,я  вже  забула.

А  він  продовжував  писати
Нікому  від  нього  це  не  відібрати!
Це  все  що  залишила  Ти  йому,
Олівець  і  папір,тай  думку  сумну.

Опинитись  хоче  кожен  в  казці,
Любить  принцесу,ходити  в  масці,
Зробить  добро,допомагати  в  біді,
А  в  кінці  залишаємось  на  самоті.

Не  скаже  той,хто  не  кохав
Щось  знайде  той  ,що  так  шукав
Не  згине  те,що  не  живе
Любити  хочем  понад  усе!

Палких  обіймів  в  осінню  ніч
Він  пригадав  все  до  дрібниць,
Гарячий  погляд,і  все  без  слів
І  тільки  вітер  щось  шепотів.

Кожен  контур  її  обличчя
Посмішка  щира,вона  так  кличе,
Голосу  ноти,веселий  сміх
Не  любити  її,це  великий  гріх!

Поет  без  імені--ніхто,
Писав  комусь  своє  письмо,
Не  хоче  він  тебе  забути
Та  час  назад  не  повернути. 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Volovey