Весняні зливи відшуміли,
Проне́слись хмари дощові
І білосніжні небо вкрили,
Вони як коники живі.
Мчать табунами в даль безмежну,
Несуться з вітром навпростець.
І в ці простори неосяжні
Вперед веде всіх жеребець.
Позаду вітер дрІ́бні хмари
Немовби, гриву на льоту,
То гребінцем її поправить,
То заплете в одну косу.
Вперед ці хмари підганяє,
Граційність додає у рух
І милуватись заставляє
За дійством цим усіх навкруг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Ольга Калина