Це починалося узимку, в сорок п’ятім,
В чудовім Прикарпатському краю,
Сім’я чекала на народження дитяти,
Із цього й розпочну я розповідь свою.
Війна геть відійшла далеко за Карпати,
З небес на землю впала радісна зоря,
Марічку-доньку народила мати,
Віддавши в спадок їй своє ім’я.
Маленьке щастя голосом-дзвіночком
Весь світ оповістило: зірочка зійшла.
Усіх враз завертіла радісним таночком,
В серцях родини місце зайняла.
Три роки промайнули як три пісні,
Та зла химера втрутилась в життя
Й розпочались роки Маріки грізні,
Марічку-маму втратило дитя.
Життя сирітське - не життя, а муки.
Життя без мами – сіре майбуття.
Дитя із біллю в серці від розлуки
Ступило ніжками в дорослеє життя
Хто ж знав, що стане так можливо,
Що те дівчатко, сяюча зоря,
Яку мені забути неможливо,
В майбутнім буде Ладочка моя.
У пам’яті моїй живеш, я буду вічно
У серці наші половиночки нести
І дякувати Богу буду я довічно,
Що по життю вдалось нам разом перейти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2020
автор: Господар