День одягається в барви парфум і пиятик.
Вміння ходити - ще один привід стояти.
Знов зачіпаєш не тільки зустрічних, але й
гострою тінню – материки алей.
Келія офісу змащена кров’ю краси.
Люди виходять, лишаючи голоси,
значно повільніші за божевільні кроки.
Вісті лягають в шухляду, як мертві сороки.
Шеф пропонує жуйку, ставить печаті
і, як завжди, не знає, з чого почати.
Мостишся в крісло, очікуючи двобою.
Дишуть барокові голови над тобою.
Пам’ять фільтрує лиця, згустки вагонів…
Передосіннє листя з кожним дощем – вагоміш.
Сходить похмуро, крізь випари пива і терни
Геній повітря, тонкий президент ноосфери.
01.08.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87808
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.08.2008
автор: Малігон Анна